Пытаясь завладеть квартирой свекрови, аферистка Ирина со своим мужем Василием добились, чтобы....
sviatynaandrii

«Пытаясь завладеть квартирой свекрови, аферистка Ирина со своим мужем Василием добились, чтобы инвалид 2 группы по психиатрическому заболеванию (шизофрения), пенсионерка… подарила им квартиру, а сама осталась ни с чем.»

лощорщшртщНапоив 60-летнюю женщину таблетками и похитив ее, злоумышленники оформили от имени старушки договор дарения.

В своей трехкомнатной квартире в Печерском районе г. Киева (ул. Ивана Кудри, 42, кв. 48) 60-летняя Лидия Владимировна Святына жила последние пятдесят лет. Пенсионерка практически не выходила из дома — могла только погулять возле подъезда. Почти каждую неделю к ней приезжали сын Андрей.

У Лидии Владимировны были проблемы со здоровьем, — говорит Андрей. — Уже много лет она стоит на учете у психиатра. Зная, что ей тяжело ходить, я приносил продукты и лекарства. А когда в очередной раз я приехал к маме, мамы в квартире… не оказалось.

«Ира всю ночь поила меня какими-то таблетками»

Эта детективная история началась еще в 1996 году. О том, что квартира Лидии Владимировны приглянулась аферистам, Андрей даже не догадывался, он был уверен, что мать пенсионерка будет жить в своей квартире пока не умрет, она практически ни с кем не общается. Но однажды мать (приблизительно 2004 году) обмолвилась о том что квартира ей больше не пригадлежит, что ее у нее отобрали Василий и Ирина.

Мама сказала, что они ее уговорили, — рассказывает Андрей. — «Ира часто ко мне приходила, — объяснила Лидия Владимировна. — Садилась рядом, и мы разговариваем, разговариваем… Она добрая и интересная». Мама при мне набрала номер ее телефона и пригласила в гости. Из их разговора я поняла, что Ира вроде бы согласна, однако в последний момент у нее возникли какие-то срочные дела. И так было несколько раз: Лидия Владимировна назначала ей встречу, но Ира не приходила.

В общем, Ира так и не появилась, а присылала Василия вместо себя. А когда через пару недель Андрей в очередной раз приехал проведать, застал Лидию Владимировну в ужасном состоянии.

У нее как будто случился какой-то приступ, — вспоминает Андрей. — Абсолютно изможденная мать лежала на кровати и что-то бормотала себе под нос. Даже меня узнала не сразу. Я попытался выяснить, что у нее болит. «Я не чувствую ни рук, ни ног, — пожаловалась Лидия Владимировна. — Как будто моего тела… нет. Это все Ира, она всю ночь поила меня какими-то таблетками. Я считала ее своей невесткой. Но теперь мне кажется, что она хотела меня убить».

Поняв, что здесь что-то нечисто, Андрей обратился в милицию. Упаковок от таблеток, которыми Ира поила Лидию Владимировну, он так и не нашел.

В тот же день обнаружилось, что у пенсионерки пропали деньги и документы на квартиру, — рассказывает Андрей — А в стопке книг я нашел интересный документ — договор дарения, который Лидия Владимировна якобы заключила с Василием. В договоре было прописано, что Лидия Владимировна подарила Василию свою квартиру и по закону после смерти пенсионерки трехкомнатная квартира на Печерске перейдет в его собственность. Не менее интересно, что в договоре мамину квартиру оценили в … шесть тысяч гривен!

Да и подпись на договоре совершенно не была похожа на подпись Лидии Владимировны, — добавляет Андрей. — Мать ничего не смогла объяснить — после таблеток она вообще не понимала, что происходит. Аферисты перешли к конкретным действиям! Они взяли под залог квартиры кредит в Диамант-банке...

В общем-то, я сразу начал действовать, — говорит Андрей Святына. — Собрав все необходимые документы я обратился в Печерский районный суд г. Киева с исковым заявлением о признании договора дарения недействительным. Представляя интересы матери инвалида я надеялся вернуть квартиру обратно в ее собственность.

В зале суда я смотрел на этих негодяев с возмущением, — возмущается Андрей. — Адвокат Василия - худенькая шатенка лет сорока на вид. Такого поворота событий она явно не ожидала. Растерявшись, начала оправдываться: дескать, никакой Василий не аферист, а «просто ему нужны были деньги». Он просто ездил на ПНД (психо-неврологический диспансер) и брал рецепты на психотропные таблетки.

В зале суда аферисты покраснели, стали судорожно хватать ртом воздух, — вспоминает Андрей Святына. — «Никакой я не мошенник! — протестовал Василий. — Оставьте меня в покое! Я просто хотел помочь...» Я, как и полагается, написал заявление в милицию. Там пообещали разобраться. Я надеялся, что мошенников посадят. Но вскоре узнал, что в возбуждении уголовного дела отказано.

«Ира — это ангел, а не женщина!»

aca6b238b01aЯ начал писать жалобы в прокуратуру и настаивать, чтобы Василия и Ирину посадили, — продолжает Андрей Святына. — Но на переписку с правоохранительными органами уходило много сил, и времени. Состояние матери тем временем ухудшалось. Все чаще давало о себе знать психическое расстройство. Лидия Владимировна вообще перестала выходить из дома, не узнавала соседей. Даже на вопрос: «Как дела?» — бормотала что-то невразумительное.

О том, что к пенсионерке регулярно наведываются гости, мне почему-то не сообщили и соседи Лидии Владимировны. А когда я в очередной раз приехала навестить мать, старушка была в невменяемом состоянии и в квартире находился очередной курьер с таблетками. Я вынужден был его задержать и вызвать сотрудников милиции.

Приехав в очередной раз и увидев, что двери никто не открывает, я попробовал отпереть замок своим ключом (у меня были дубликаты), — говорит Андрей. — И с ужасом понял, что замок в квартире кто-то поменял. Начав разыскивать Лидию Владимировну, я обзвонил все больницы и морги. И нашел ее в психиатрической больнице им. Павлова. «Да, Лидия Владимировна здесь, — подтвердил врач, когда я туда приехал. — Но я… не могу вам ее показать. Дело в том, что ее привезла сюда опекун, и только он может ее забрать». Я сказал, что у нее нет опекуна. «Как это нет? — удивился врач. — А как же Василий и Ирина Святыны? У них подписан договор». В результате мне все-таки удалось увидеть мать. Она была абсолютно невменяемой, не узнала ни меня, ни врача. Я спрашивал, помнит ли она Ирину и Василия, но пенсионерка отрицательно покачала головой и сказала, что видела… только свою покойную маму.

Стало понятно, что без психотропных веществ здесь снова не обошлось, — добавляет Андрей Святына. — И как только аферисты не боялась все это проворачивать? К тому же я мог узнать об афере с квартирой в любой момент. А на то, чтобы поменять замки, нужно было время. Вскоре я стал понимать, что к чему: соседка Ирина из квартиры главного бухгалтера ОСББ… оказалась подружкой Ирины и Василия.

Кстати, из психиатрической больницы Андрею разрешили забрать мать.

-- Я спросил у медсестер, видели ли они «опекунов» Василия и Ирину. «Конечно! — бойко ответили медработницы. — Ангел, а не женщина! Так любит Лидию Владимировну, так о ней заботится!» Я как бы между прочим поинтересовался, как эта Ирина и Василий выглядят. Медсестры растерянно переглянулись и… признались, что ни разу их не встречали. Рассказывать о том, что Василий и Ирина Святыны — хорошие опекуны, их попросил врач, с которым мошенники, очевидно, договорилась. Следующим моим вопросом было то, как пенсионерку могли оформить в психиатрическую больницу без документов. Ведь паспорт Лидии Владимировны хранился у меня. И тут выяснилось самое интересное.

Мошенники ухитрилась сделать для пенсионерки новый паспорт. Причем не поддельный — Лидие Владимировне выдали документ на законных основаниях. Как такое могло получиться? Все оказалось довольно просто: Ирина от имени пожилой женщины написала заявление в милицию об утере паспорта (не понимая, что делает, Лидия Владимировна его подписала) и добилась выдачи нового документа. Более того, лично свозила пенсионерку в фотоателье, чтобы сделать новую фотографию.

Жители дома вспомнили этот день, — говорит Андрей. — Бабушки на лавочке у подъезда видели, как Ирина и Василий выводили из дома Лидию Владимировну. Держа пенсионерку за руку, аферисты все время поправляли ей прическу. Вот и получилось, что у мошенников на руках оказались договор дарения и новый паспорт пенсионерки. Что еще нужно, чтобы сдать старушку в психушку, а самим вселиться в квартиру?

«Услышав, по какому поводу я пришел, нотариус побледнела»

Поняв, что аферисты продолжают использовать липовый договор дарения (иначе я его назвать не могу — невооруженным глазом видно, что вместо Лидии Владимировны на нем расписался другой человек), я отправился к нотариусу, в кабинете которой заключалась эта сделка, — продолжает Андрей. — Ожидал, что нотариус начнет защищаться или вообще откажется говорить. Но, услышав, по какому я поводу, женщина побледнела и выпалила: «Ничего не знаю. Уходите». А на следующий день написала заявление об увольнении.

Кстати, как оказалось, в нотариальную базу она этот договор не внесла, хотя обязана была. Но мошенникам это было невыгодно — Андрей мог прийти к любому нотариусу и проверить, не фигурирует ли квартира Лидии Владимировны в каких-либо сделках. И если бы договор был в базе, правда могла бы всплыть раньше времени. Судья Печерского районного суда г. Киева Бернацкая отказала в удовлетворении искового заявления "о признании договора дарения недействительным" ссылаясь на то что сын не имеет права представлять интересы матери в суде. Даже если бы подпись на логоворе дарения и принадлежала Лидии Владимировне, договор все равно должны были признать недействительным — ведь на тот момент Лидия Владимировна уже страдала психическими расстройствами. Очевидно мошенники договорились и с судьей.

Кому рассказываю эту историю, никто не верит, — качает головой Андрей Святына. "Как такое возможно - это же родные дети!?"— Я приезжал к Лидие Владимировне каждую неделю. И мошенники все равно умудрились провернуть за моей спиной такую аферу! Чтобы завладеть чужой квартирой, оказывается, достаточно иметь «своего» нотариуса и договориться с врачом психдиспансера. Нотариус уволилась, и не факт, что ее найдут.

Статью написала Наташа Перебейнос


Невинність мусульман / Innocent Muslims 2011
sviatynaandrii

Спящий голос / La voz dormida (2011)
sviatynaandrii

Заява до Прокуратури м. Києва.
sviatynaandrii
DSC05093web
DSC05095web
DSC05097web
DSC05099web

Великий князь Київський Святослав Хоробрий, розгром Хозарського каганату, рік 964...
sviatynaandrii
святослав

Перемога русів над іудейської Хазарією 3 липня 964 року була дуже важлива для майбутнього всієї нашої цивілізації. Знищення цієї паразитичної держави надовго порушило плани іноземних ворогів з винищування всього Людства ... Пам'ятати великі перемоги наших предків - святий обов'язок кожного з нас, бо знання про ті великі перемоги минулого несуть в собі ключі до розуміння того, як потрібно будувати своє майбутнє.
Як пам'ятаємо ми перемогу дідів наших у Великій Вітчизняній війні над гітлерівським нацизмом 1945 року, так повинні ми шанувати і пам'ятати неоціненний внесок у розвиток Русі перемоги князя Святослава Хороброго в 964 році над Хазарією.
Розбивши іудейський Хозарський Каганат - паразитичну державу, яка жила виключно за рахунок работоргівлі, лихварства і контролю над торговими шляхами, так званим «великим шовковим шляхом», - Святослав, син Ігоря, звільнив Русь від хазарського ярма, зміцнив могутність Русі і вивів її на лідируючі позиції в світовій політиці того часу. Перемога над Хазарією - це торжество руської зброї і непереможного духу над паразитичної системою, створеною іудеями в хозарської державі.
Про Святослава замовте слово
Мало кому за межами нашої Батьківщини відоме ім'я воїна, правителя і людини - Великого князя Київського Святослава Ігоревича, прозваного Хоробрим. Але ще менше відомо, що правильне ім'я його Светослав, а не Святослав, так як ім'я його походить від слова «Світло», а не «святий». Так, замінивши лише одну букву, вороги Русі вбили правильне розуміння його імені, яке утворене з двох таких прекрасних слів як Світло і Славити. У підсумку, вийшло чоловіче ім'я Светослав, що означало того, хто славить світло або світло слов'ян. Крім того, на відміну від Олександра Македонського, якого наші предки називали темним воїном, князя-воїна Светослава народ називав Світлим Князем і Світлим Воїном.
Князь Светослав Ігорович з дитинства виховувався, як воїн. Вихователем, наставником Святослава був варяг Асмуд (варяги були вищою кастою професійних воїнів, що формувалася з різних народів Слов'яно-Аріїв), навчаючи юного вихованця бути першим і в бою, і на полюванні, міцно триматися в сідлі, управляти човном, плавати, ховатися від ворожих очей і в лісі, і в степу. Полководницькому мистецтву навчав Светослава інший варяг - головний київський воєвода Свенелд.
Будучи трирічною дитиною в 945 році н.е., а правильніше в літо 6453 від СМЗХ (Створення Світу в Зоряному Храмі - нове літочислення наших предків, яке бере свій початок від моменту укладення мирного договору після перемоги у війні над Давнім Китаєм), він прийняв участь у своєму першому бої. Було це в той раз, коли княгиня Ольга разом з дружиною відправилася на війну з древлянами, щоб помститися за вбитого чоловіка, князя Ігоря. Князь Ігор вирішив зібрати подать по другому колу, за що і був убитий древлянами. Попереду київської дружини на коні сидів Святослав. І коли зійшлися обидва війська - київське і древлянске, то маленький Светослав кинув спис у бік древлян. Тоді ще Светослав був зовсім хлопчиком, тому спис відлетіло недалеко - пролетів між вух коня і вдарив коня в ногу. Але київські воєводи сказали: «Князь уже почав, підемо, дружино, за князем». Такий був давній звичай русів - тільки князь міг розпочати битву. І неважливо, в якому віці перебував князь.
До речі, слово КНЯЗЬ по розшифровці Гриневича Г.С. на стародавньому прамові наших предків - К'НАЗЬ, означає «до досконалості (витонченості) землі має відношення або, просто, потаємність (витонченість) землі»!
Поки Светослав підростав і набирався досвіду і мужності, князівством правила його мати княгиня Ольга. Але Светослав Ігорович не був схожий на свою матір. Якщо Ольга прийняла хрещення в грецьку релігію, яка згодом стала християнською, то Светослав залишався носієм ведичних знань і традицій своїх предків.
Крізь століття зберегся опис його портрета візантійським істориком Левом Дияконом: «Середнього зросту, з широкими грудьми, очі блакитні, густі брови, безбородий, але з довгими вусами, на голеною голові тільки одна пасмо волосся, що свідчило про його знатне походження. В одному вусі він носив сережку з двома перлинами ... »
Найбільше Светослав цінував бойові обладунки та зброю. Стародавня літопис «Повість временних літ» оповідає про князя Светослава, як про справжній воїна. Ночував не в наметі, а на кінської попоні, з сідлом у головах. У походах не возив він із собою ні возів, ні казанів, не варив м'яса, але тонко нарізавши конину або яловичину, або ж м'ясо диких звірів, смажив на вугіллі і так їв. Такими ж витривалими і невибагливими були і його воїни. Зате дружина Светослава, не обтяжена обозами, пересувалася дуже швидко і з'являлася перед супротивником несподівано, наводячи на них страх.
Сам же Светослав не боявся своїх супротивників. Коли виходив він в похід, то завжди посилав в чужі землі звістка-попередження: «Іду на ви!» Що означало - хочу йти на вас, тобто ви мої вороги. Цікаво те, що на «ви» наші предки називали ворогів, а зараз це слово шанобливого звернення до незнайомої людини або старшому за віком.
Не нападати без попередження, не стріляти в беззбройного, або не рівного за силою супротивника - це кодекс військової честі, древня традиція Слов'яно-Аріїв, яку шанував і беріг великий Світлий Воїн князь Светослав.
Крім військової честі і мужності, видатною особливістю характеру Светослава, як Світлого Воїна, була його непримиренна боротьба з лихварством, що приносяться на Русь хозарами. За те, що брали гроші під відсотки і давали під відсотки іншим, рубав обидві руки. Вважав лихварство розбещенням душі і грошовим рабством, що породжує всі пороки. А хазар, які промишляли на Русі кредитуванням, приковував до плоту і сплавляв по Дніпру в Чорне море.
Хазарcкій Каганат
Хозарська держава - Хозарський Каганат - найсильніше і багата держава на південному сході від кордонів Київської Русі. Розташовувалася вона в низов'ях Волги, розтягнувшись на захід і на схід аж до Мордовії, включаючи такі території, як Північний Афганістан, Крим (Тмутаракань - одине з її міст). Хозарський місто Семендер знаходився на Північному Кавказі, Саркел - в межиріччі Волги і Дону, нижнього їх перебігу. Столиця Ітіль знаходилася саме в гирлі Волги, приблизно на місці сучасної Астрахані.
До закабалення перськими іудеями (і-УД-їй - означає січуть УД, тобто обрізання, а УД - чоловічий статевий орган, звідки походять слова задоволення - отримання сексуальної насолоди, вудки, вудлища) в середині 6 століття н.е. Хазарії, в ній досить дружно жили білі і чорні хазари. Білими хозарами називали тоді правлячу касту професійних воїнів з Слов'яно-Аріїв, в той час як чорними хозарами називали тюркські племена, що прийшли в пониззя річки РА (Волги - Ітіль) із глибин Азії, як біженці із Стародавнього Китаю. По суті своїй, чорні хазари були представниками жовтої раси з домішками чорної раси. У них було чорне волосся, чорні очі і смаглява (жовта) шкіра, за що і були вони прозвані чорними хозарами.
Хазарія існувала як багатонаціональна держава, в якій люди як білої, так і жовтої раси мирно жили пліч-о-пліч один з одним. У такому ж мирі та злагоді Хазарія жила і зі своїми сусідами. Вигідне місцерозташування Хазарії (через Хозарський Каганат проходив знаменитий «Великий шовковий шлях») привернуло в країну перських іудеїв з коліна Симонова, які почали переселятися сюди після досконалої ними революції в Персії, коли євреї начисто обібрали персидський народ, і з усіма їх багатствами втекли з країни . Докладніше про те, як була знищена Персидська Імперія, яку заснували предки Слов'яно-Аріїв, можна прочитати в статтях і книгах Миколи Левашова ...
Прийшовши в Хазарію не з порожніми кишенями, євреї швидко витіснили з паразитичних ніш економіки хазарськї держави місцевих підприємців-паразитів. За свідченнями середньовічних мандрівників, основною статтею доходів Хазарського Каганату, крім посередництва і лихварства, стала работоргівля. Регулярні набіги на сусідні землі (переважно слов'янські) давали хазарам велику кількість рабів, яких продавали по всьому світу. Зміцняючись на слов'янських землях за допомогою побудови нових фортець, хазари, перебуваючи під владою євреїв, здійснювали свої набіги на землі наших предків все частіше і частіше, обкладаючи їх даниною. Торгівля взагалі і работоргівля зокрема, завжди була традиційним джерелом доходу єврейських підприємців-паразитів і утворення надприбутків, що давало можливість до швидкого збагачення і подальшого зміцнення своєї паразитичної влади в «завойованої» ними країні.

Використовуючи так званий інститут жидівських наречених (спеціально навчені сексуальної магії жидівські жінки), віддаючи їх заміж за представників вищої Гойської (не жидівської) знаті, жиди заволодівали всіма ключовими державними постами. Як? Дуже просто.
"Велика хитрість диявола в тому, що він переконав увесь світ, що він не існує".
Сама "велика" жидівська хитрість у тому, що жиди переконали весь світ, що Діти, народжені від жидівки, є виключно жидами.
Жиди скрізь кричать, що Саме по материнській лінії передається національна приналежність серед жидів (саме ця думка "вбита" людству через хитрість сіонських "мудреців" стала фатальною для багатьох славних мужів які були народжені від жидівки і гоя ...., так як сіонські "мудреці "вважають істинним жидом тільки того хто народжений від обох батьків жидів і у кого в роду нема гоїв або того хто прийняв" алію "(вхід в Ізраїль))

 Отже, через покоління всі ключові посади в хозарської державі були зайняті дітьми, народженими від іудейських дружин і чоловічих представників правлячої ієрархії Хазарського Каганату. Обіймаючи високі посади серед еліти, євреї-хазари стали всіляко сприяти розвитку торговельного бізнесу для своїх одноплемінників. Отримавши економіку країни в свої руки, вони також стали прибирати до рук і політичний вплив.
Як тільки реальна влада в Хазарії повністю перейшла до рук єврейського царя Обадія і його найближчого оточення, він зробив іудаїзм державною релігією Хазарії. На відміну від політичної еліти, хазарська військова аристократія (аристократ - арій-сто-крат, тобто людина високого рівня розвитку і моральних якостей або стократна людина - цвіт нації, а не еліта суспільства, як зараз перекрутили це слово паразити, хоча раніше еліта суспільства якраз і складалась із справжніх аристократів) була все ще дуже могутньою силою і дотримувалася ведичних традицій.
Євреїв по матері серед військової еліти було все ще небагато, але і в їх середовищі прийшов час для повстання. Обадія, спираючись на хозарську знать єврейського походження, за допомогою найманців - печенігів і гузів - розв'язав громадянську війну, в результаті якої хозарські тюрки були розбиті і змушені були покинути Батьківщину і осісти на території сучасної Угорщини. Після перемоги над хозарськими тюрками в громадянській війні, хозарські євреї обклали місцеве населення найтяжкої даниною. Тих хазар, які не покинули свою Батьківщину, євреї перетворили в самих справжніх рабів.
В черговий раз євреї старанно «віддячили» народу, який надав «біженцям» притулок на своїй території. Паралелей в недалекому минулому можна знайти багато - Палестина, Персія, а сучасна Україна і Росія перебувають у такому ж становищі, як і тисячу років тому народ Хазарії.
Отже, захопивши реальну владу в Хазарії, євреї перетворили її в країну-паразита. Контролюючи «Великий шовковий шлях», хозарські євреї повністю захопили в свої руки торгівлю між Сходом і Заходом, між Північчю і Півднем, тобто всі торгові шляхи, що проходять через Хазарію. Це і було основною метою приходу євреїв у Хазарію, після того як вони знищили і розграбували Перську Імперію, яку, нагадаю, створили наші предки Слов'яно-Арії.
Повний контроль караванних шляхів, що проходять через Хозарський Каганат, дозволив євреям створити торгову монополію, коли вони стали контролювати закупівельні ціни і продажні ціни ввезених і місцевих товарів. В результаті чого на товари місцевого виробництва були встановлені мінімальні закупівельні ціни, що приводило до пограбування місцевих товаровиробників, а на продавані євреями товари встановлювалися максимальні ціни, що давало євреям надприбутки за рахунок відвертого грабежу виробників і покупців.
Як не дивно саме за таким принципом побудована економіка сучасної України та Росії. Забавні паралелі, чи не так? Як працює ця паразитична програма, записано в так званому сіоністському документі «Таємниці Політики. Способи її дій і результати, досягнуті нею за допомогою науки і лібералізму. Витримки з промов, виголошених в зборах заправил сіонізму ». Бажаючі ознайомитися з цим документом, можуть скачати його у відкритому доступі в Інтернеті.
Коли ж громадянська війна в Китаї призвела до різкого зниження товарообігу, хозарські євреї рушили на північ і розгромили і підпорядкували Камских (Волзьких) булгар, а також зайняли безкрайні землі Великої Пермі, де організували свої торгові поселення - факторії. Завойовані землі давали дорогоцінне хутро соболів, куниць, горностаїв, а крім того, хозарські євреї організували торгівлю дітьми (прямо як зараз в Росії та Україні). І знову потягнулись каравани з хутром і рабами вже з Півночі на Південь, а гроші - в засіки хазарських іудеїв.
Незабаром держава-паразит Хозарський Каганат перетворилась на подобу ракової пухлини зі своїми поселеннями-факторіями у всіх країнах Європи і Азії, які тягнули «життєві соки» у вигляді срібла і золота з усіх підпорядкованих їм держав, і до кінця 10 століття це досягло критичних розмірів. Майже в кожній країні євреї захопили паразитичні економічні ніші соціально-економічних систем цих держав. І тільки в країнах, якими правили Слов'яно-Арії, що стояли на позиціях ведичних традицій, вони не змогли добитися великих успіхів. Поступово хозарські євреї зрощували наднаціональну, наддержавну паразитичну соціальну систему, в якій вони були повними господарями, і за допомогою своєї релігії, в якій один народ мав перевагу над усіма іншими народами, отримував всі земні блага за рахунок поневолених ним народів.
Далі так тривати не могло ...
Розгром Хазарії
Київська Русь опинилася самим могутнім і послідовним ворогом іудейського Хазарського Каганату. Смертельний удар по Хазарського каганату, що поклав кінець його самостійного існування, було завдано Київським князем Светославом, сином Ігоря.
В Літо 6472 від СМЗХ (Створення Світу в Зоряному Храмі), (964 рік н.е.), будучи 22 років від роду, готуючи похід проти Хазарії, Светослав не пішов прямо в лоб по степу через Волго-Донський межиріччя, зробивши майстерний маневр. Всього з 20-тисячним військом він обійшов її стороною, досяг Рязані, по Оці спустився до Волги і далі рушив на 500 човнах з невеликою кількістю війська і відразу ж обложив столицю Ітіль. Хазари не очікували удару з півночі, і не змоги організувати серйозну оборону. Светослав взяв її штурмом, і, як пишуть літописи, не залишив у ній каменя на камені. Далі Світлий Воїн почав похід в Північно-Кавказький регіон, де розбив опорний пункт хазар - фортеця Семендер. Після цього дружина Светослава рушила до Дону, де штурмом взяла і зруйнувала східну фортецю хозарів - Саркел.
За переказами, наказав Светослав своїм воїнам відректися від «злата», бо не заради наживи йшли вони воювати, а проти «тьми» - паразитичної хозарської соціальної системи, яка довгі століття грабувала землі наших предків.
Таким чином, Светослав, зробивши беЗпрецедентний похід довжиною в тисячі кілометрів, захопив основні опорні пункти хазар на Дону, на Волзі і на Північному Кавказі. Одночасно він створив базу для впливу Слов'яно-Аріїв на Північному Кавказі - Тмутараканське князівство. Ці походи розтрощили міць Хазарського Каганату, який припинив своє існування на рубежі X-XI ст.
У результаті походів Великого князя Светослава Давньоруська держава домоглося безпеки своїх південно-східних рубежів і стала в той період основною силою в Волзько-Каспійському регіоні. Хозарський Каганат звалився і дав можливість Русі розвиватися як державі. Одночасно були врятовані слов'янські і багато інших племен, що проживали навколо. В результаті, на багато століть вперед було визначено їх розвиток. Поклавши край хозарської кабалі, Русь очистила зі свого шляху військовий заслон, що закриває торгові шляхи на Схід, що дозволило відродити торгівлю між Європою і Азією ...
Смерть Великого Воїна
Захищаючи інтереси руської держави Київської Русі, Великий князь Святослав не програв жодного бою. Тим більше дивною виглядає смерть Великого Світлого Воїна. Це було навесні 6480 від СМЗХ (Створення Світу в Зоряному Храмі), (972 рік н.е.). Після укладення миру в тривалій війні з Ромейської Імперією (Візантією), коли неминучу поразку Светослав перетворив на чергову перемогу, тоді невелика дружина князя завдала відчутного удару армії імператора, і продовження війни могло залишити імператора взагалі без армії, а оточена дружина Светослава при зброї і зі своєї здобиччю покинула ворожі землі.
На шляху додому, перебуваючи в районі дніпровських порогів на острова Хортиця, велика частина його дружини, переважна частина якої прийняла хрещення в грецьку релігію, раптово покинула його. А вночі під час сну на сплячих, що залишилися вірними князеві воїнів, напали печеніги. Печенігами називалися слов'янські племена, що вели кочовий спосіб життя. Вони мали свої поселення, куди вони поверталися на зимівці, під час яких вони валялися на своїх печах і віддавалися насолоді або ніжилися. Від цього і пішла їх прізвисько - печеніги! І в цій останній битві загинули практично всі вірні князю Светославу воїни і сам князь. За літописом, з відрубаної голови Светослава печенізький князь Куря зробив собі чашу, оперував її в срібло і золото.
В одному з пізніх літописних списків наведена цікава подробиця - чашу цю печенізькі князі використовували в обряді зачаття дітей. Перед тим, як лягти на ложі, князь і княгиня по черзі пили з цієї чаші, твердячи, ніби закляття: «Нехай діти наші будуть такими, як Він».
Смерть князя Светослава була вигідна як Ромее (Візантії), бо живий князь був небезпечний для них, так як міг у черговому поході знищити їх імперію, так і силам, які стояли за малолітнім Володимиром, майбутнім хрестителем Київської Русі в грецьку релігію, що спричинило за собою смерть 9 млн. з 12 млн. що населяли тоді цю Русь на догоду «мирного бога», залишивши тільки малолітніх дітей, у голів яких вже вкладалися поняття про Господа Бога і рабське підпорядкування йому.
Також смерть Світлого Воїна була ще й актом помсти за повністю зруйновану єврейську Хазарію, з боку правлячої єврейської еліти.
Висновком з усього цього може бути тільки одне - жив і воював Светослав, князь Київський, за могутню та процвітаючу Русь, за Русь вільну від хазарського паразитизму.
Значення розгрому Хазарії для Русі
3 липня 6472 від СМЗХ (Створення Світу в Зоряному Храмі),  (964 рік н.е.) держава Хазарія припинила своє мерзенне існування, яке принесло Слов'яно-аріям незліченні біди, і загрожувало білій людині - Біла РАСА (Пологи Асів Країни Асів, а Ас - бог, що живе на Землі) - повним і остаточним винищенням.
Розгром Хазарії князем Светослава мав колосальне значення. Завдяки цьому, розвиток нашої земної цивілізації пішов не по згубного шляху, наміченому нашими непримиренними ворогами, а зовсім по-іншому ...
Перемога над іудейської Хазарією для Київської Русі означала колосальне зміцнення могутності руської держави, вихід Русі на головні ролі у світовій політиці того часу, торжество руськї зброї та світоглядної переваги над паразитичною хозарською державою.
Не за горами той день, коли наш Великий предок - Світлий Воїн Київський князь Светослав на прізвисько Хоробрий, буде оголошений національним героєм, як в Росії, так і в Україні! А діти будуть брати приклад не з Бетмена, суперменів і іншої нечисті, а з таких мужніх, хоробрих і сильних, а найголовніше справжніх героїв нашої Великої Батьківщини! ..
Нехай ця заповідь предків наших стане нагадуванням всім нам, про те, що тільки ми самі можемо і повинні дбати про себе і про майбутнє землі нашої, яка окроплена кров'ю предків наших. І ніякі інші народи ніколи не проявлять, як і не виявляли за все наше минуле, належної уваги або турботи про долю наших братніх народів (Болгарії, Сарбії, України, Білорусі та Росії), якщо ми самі себе не в силах захистити!
Слава нашим предкам, що склали світлі голови на полях брані за землю нашу Руську!
Народ який не знає своєї історії не має майбутьнього.

Провокація з метою вбити, пограбування або затримання наркоторговця?
sviatynaandrii
До Прокуратури м. Києва
м. Київ, 03150, вул.. Предславинська, 45/9

Святини Андрія Васильовича

Паспорт громадянина України:
СН № ХХХ ХХХ виданий
Печерським РУ ГУ МВС України в
м. Києві ХХ.ХХ.ХХХХ року
місце проживання:
м. Київ, вул. І. Кудрі 42, кв. 48, 01042
тел. +38 (097) 0882430
Член Партії Регіонів, юрист




Скарга


У порядку статті 97 КПК України,-

Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані
приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані
злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган
дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку
прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти
злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що
свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка
повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для
забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та
близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій
щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Прошу Вас вжити екстрених практичних заходів щодо проведення службового розслідування і правової оцінки дій співробітників Служби безпеки України які 17.04.2012 року приблизно о 19 годин 15 хвилин проводили затримання підозрюваного у торгівлі наркотичними засобами (зі слів співробітника ГУ МВС України в м. Києві, тел.. 272-53-00) за адресою м. Київ, бул. Лесі України, 28 та порушити відносно них кримінальну справу за ознаками злочинів передбачених ст. ст.. 112, ч. 2 ст. 129, ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 367 Кримінального Кодексу України.

17.04.12 р. приблизно о 19 годині 15 хвилин я проїжджав на своєму автомобілі Шевролет Лачетті д/н АА 0164 ЕР по бул. Лесі Українки біля будинку № 28. Побачивши натовп людей напроти магазину «Товари для спорту та туризму» я звернув увагу на людину з розбитою головою, яка була вся в крові та лежала на задньому багажнику автомобіля (марка та д/н автомобіля є на відео яке додається до цієї заяви), навколо цього чоловіка стояв натовп людей – перше що мені зайшло на думку це те що чоловіка "збив автомобіль ". Я дістав камеру та хотів зафіксувати на відео цю обставину..., але в цей момент один з чоловіків які знаходились біля цієї людини підскочив до мого автомобіля та зі словами (пряма мова) «…заберіть камеру…» намагався відкрити дверцята мого автомобіля та проникнути до салону мого автомобіля. В другу секунду другий чоловік тримаючись за ручку пістолета який перебував в нього "під пахвою", став мені кричати (пряма мова) "... прибери камеру ..." на вигляд цей чоловік був бандитського вигляду, в спортивному костюмі, він не пред'явив ні якого посвідчення, а намагався розбити скло в моєму автомобілі. Я що називається вдарив "по газам"..., потім зупинившись метрів за тридцять одну ногу оставивши в автомобілі почав знімати інцидент на відео камеру. Один з групи тих чоловіків став мене фотографувати. Я викликав міліцію і поїхав до дому.

Стаття 68 Конституції України закріплює імперативну норму, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. При цьому, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Пункт 2 ст. 13 ЦК України прямо вказує на те, що при здійсненні своїх прав співробітники СБУ зобов’язані утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб.

Ч. 2 ст. 273 ЦК України передбачає, що юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов’язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов’язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Ч. 3 цієї ж статті вказує, що діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Протиправність, а вірніше злочинність діянь співробітників СБУ, які, будучи посадовими особами випливає зокрема з того, що згідно ст.. ст.. 112, 129, 365, 367 КК України:

Ст. 112 КК України передбачає що посягання на життя Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України, або вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії, вчинене у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю, - карається позбавленням волі від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

В ч. 2 ст. 129 КК України говориться про те що погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, вчинене членом організованої групи,- карається позбавленням волі від трьох до п’яти років.

Ч. 1 ст. 365 КК України прямо вказує на те, що перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб;

В ч. 2 ст. 367 КК України зазначається, що службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб;

- є кримінально караними діяннями, що тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Коли я став свідком такої протиправної поведінки співробітників СБУ я отримав стрес, у мене розболілася голова, піднявся тиск, стан мого здоров'я різко погіршився, я не міг заснути всю ніч. Це призводить до моральних страждань, до порушення моїх нормальних життєвих зв'язків і буде потрібно додаткових зусиль для організації свого життя.

Додатки:

Компакт диск з відео та аудіо записами інциденту (одна шт.).

18.04.2012 р. Святина А.В.

Жидо-масонська змова. Вся правда про 11 вересня 2001 року.
sviatynaandrii



Жідобольшевіцкій переворот і Голодомор. Іудейський Третій Рейх. Націзм.
sviatynaandrii
















Жидо-масони уряду Януковича.
sviatynaandrii
Члени Ордена "святого" Станіслава - у списку Партії регіонів Україна:

Як показав аналіз списку Партії регіонів України, з яким вона йде на вибори, в ньому перебуватє багато членів так званого Ордену "святого" Станіслава.

Орден "святого" Станіслава. Девіз ордена "Peaemiando incitat" ("Нагороджуючи заохочує"). Засновано 1765 р. королем Польщі Станіславом Понятовським і був присвячений єпископу Краківського Станіслава, убитому в 1079 р. Його прикінчили в церкві під час Служби Божої за наказом короля Болеслава Хороброго. Король розлютився на єпископа, бо ж останній викривав "безпутний спосіб життя" монарха і відлучив його від церкви. У 1253 р. "св." Станіслав був канонізований і з того часу вважався покровителем Речі Посполитої.

Після поділу Польщі дарування ордена було припинено, а відновлено імператором Олександром I з 1815 р. і тільки уродженцям Польщі та особам католицького віросповідання. Всі чотири ступені ордена давали нагородженим право отримання потомственого дворянства (до 1828 р., коли це право втратили особи купецького стану).

Відродило орден "св." Станіслава уряд Польщі у вигнанні. Ця інституція існувала в Лондоні під час Другої світової війни і відчайдушно потребувала. У тому числі, і в створенні власних нагород. Головною з них став орден "св." Станіслава, який закінчив своє існування разом з міністрами-емігрантами.

Серед кавалерів цього Ордена такі одіозні російські діячі, як: Жириновський, Черномирдін, Церетелі Зураб, Тулєєв, Степашин Сергій.

В Україні діяльніть цього Ордена викликала неоднозначну реакцію громадян і політиків.

ДЕКРЕТ № 21 \99 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА IІ ступеня

АЗАРОВА МИКОЛИ ЯНОВИЧА



























1. На підставі статті 15 Статуту Суверенного Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити: АЗАРОВА МИКОЛУ ЯНОВИЧА, - Голову Державної податкової адміністрації України, - за вагомі досягнення в становленні податкової системи України та сумлінну державну службу, - Орденом Святого Станіслава II ступеня з врученням йому Командорського Хреста із Зіркою. 2. Вписати ім'я М. Я. Азарова, кавалера Ордену Святого Станіслава II ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні". Підвищення: Нехай буде відомо, що грунтуючись на повноваженнях, наданих нам Великим Магістром Ордену, на знак великої довіри та у визнання заслуг любого нам Лицаря Миколу Азарова, кавалера Командорського Хреста із Зіркою Ордену Святого Станіслава, Ми підносимо його до рангу кавалера Великого Хреста Ордену Святого Станіслава з усіма правами та привілеями цього ступеня у суворій відповідності Статутам нашого Ордену. Підписано Великим Магістром і Великим Пріором Ордену Святого Станіслава 1 листопада 2002 року.

ДЕКРЕТ 18 \ 99 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА III СТУПЕНЯ

БОГАТИРЬОВОЇ РАЇСИ ВАСИЛІВНИ




1. На підставі статті 15 Статуту Суверенного Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити: БОГАТИРЬОВУ РАЇСУ ВАСИЛІВНУ, -

Міністра охорони здоров'я України, -

за плідну діяльність і вагомі досягнення в галузі вітчизняної медицини та охорони здоров'я, - Орденом Святого Станіслава III ступеня з врученням ій Командорського Хреста 2. Вписати ім'я Богатирьової Р.В., кавалерственної дами Ордену Святого Станіслава III ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні".

ДЕКРЕТ 149/2001 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА ІІІ СТУПЕНЯ

РИБАКА ВОЛОДИМИРА ВАСИЛЬОВИЧА

1. На підставі відповідних статей (1.4, 1.6, 1.9 та 2.5) Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити РИБАКА ВОЛОДИМИРА ВАСИЛЬОВИЧА, - Народного депутата України, професора Донецького міського голову Заслуженого будівельника України, академіка Академії муніципального управлінні, - за значні особисті заслуги у національно-державному будівництві, становленні правової держави і громадянського суспільства в Україні та багаторічну плідну добродійну діяльність - Орденом Святого Станіслава ІІІ ступені з врученням йому Командорського 2. Вписати ім'я В.В.Рибака, кавалера Ордену Святого Станіслава ІІІ ступені, до "Золотої книга кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні".

ДЕКРЕТ 115\ 2000 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА IІІ ступеня

ТАБАЧНИКА ЯНА ПЕТРОВИЧА



1.На підставі відповідних статей (1.2, 1.8, 1.9 та 2.6) Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити ТАБАЧНИКА ЯНА ПЕТРОВИЧА, — Директора Міжнародного творчого центру, Народного артиста України, кавалера Золотої медалі "Почесний артист Ізраїлю", — за видатні творчі досягнення в галузі культури й мистецтва, вагомий внесок в утвердження міжнародного авторитету України, її культурне співробітництво з іншими державами та вагому добродійну діяльність— Орденом Святого Станіслава III ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2.Вписати ім'я Я.П.Табачника, кавалера Ордену Святого Станіслава III ступеня, до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні».

ДЕКРЕТ 289/2002 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА ІІІ СТУПЕНЯ

ПРИГОДСЬКОГО АНТОНА ВІКЕНТІЙОВИЧА

1. На підставі відповідних статей Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити ПРИГОДСЬКОГО АНТОНА ВІКЕНТІЙОВИЧА, - Депутата Донецької обласної Ради, Генерального директора товариства «Емброл Україна ЛТД», - за заслуги в національно-державному будівництві, вагомі досягнення у зміцненні добробуту народу України, у розвитку вітчизняної економіки і науково-технічного прогресу, в організації ефективного конкурентоспроможного виробництва, діяльну підтримку вітчизняного виробника та вагому добродійну діяльність - Орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2. Вписати ім'я А.В.Пригодського, кавалера Ордену Святого Станіслава ІІІ ступеня, до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні».

ДЕКРЕТ 131 / 2000 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА IV СТУПЕНЯ

ПИСКУНА СВЯТОСЛАВА МИХАЙЛОВИЧА



1.На підставі відповідних статей (1.4, 1.6 та 2.6) Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити ПИСКУНА СВЯТОСЛАВА МИХАЙЛОВИЧА, — генерал-лейтенанта податкової міліції, заступника начальника Податкової міліції України - начальника Слідчого управління податкової міліції, — за багаторічну сумлінну державну службу, високий професіоналізм і вагомі досягнення в становленні податкової системи України, Орденом Святого Станіслава IV ступеня з врученням йому Офіцерського Хреста 2. Вписати ім'я С.М.Пискуна, кавалера Ордену Святого Станіслава IV ступеня, до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні».

ДЕКРЕТ 105 / 2000 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА III ступеня

ТАБАЧНИКА ДМИТРА ВОЛОДИМИРОВИЧА

1. На підставі статей 1.3, 1.4, 1.8 та 2.6 Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити ТАБАЧНИКА ДМИТРА ВОЛОДИМИРОВИЧА, — Народного депутата України, професора, члена-кореспондента Академії правничих наук України, — за вагомий особистий внесок у розбудову державних інститутів України, формування громадянського суспільства, розвиток міжнародних гуманітарних відносин, плідну наукову та публіцистичну діяльність, вірність лицарським ідеалам та принципам честі, — Орденом Святого Станіслава III ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2.Вписати ім'я Д.В.Табачника, кавалера Ордену Святого Станіслава III ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні".

ДЕКРЕТ 279/2002 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА ІІІ СТУПЕНЯ

КРУГЛОВА МИКОЛИ ПЕТРОВИЧА

1. На підставі відповідних статей Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити КРУГЛОВА МИКОЛУ ПЕТРОВИЧА, - Народного депутата України, радника податкової служби ІІІ-го рангу, дійсного члена Академії інженерних наук, — за захист національних інтересів України, багаторічну сумлінну державну службу, високий професіоналізм, вагомі досягнення в становленні громадянського і правового суспільства в Україні та визначну благодійну діяльність - Орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2. Вписати ім'я М.П.Круглова, кавалера Ордену Святого Станіслава ІІІ ступеня, до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні».

ДЕКРЕТІ 98 \ 2000 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА II ступеня

КУЗЬМУКА ОЛЕКСАНДРА ІВАНОВИЧА

1. На підставі статей 1.1, 1.3, 1,5 та 2.4 Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити КУЗЬМУКА ОЛЕКСАНДРА ІВАНОВИЧА, — Міністра оборони України, генерала армії України, — за видатний особистий внесок у реформування та розбудову Збройних Сил України, створення національного миротворчого контингенту, утвердження міжнародного військового авторитету і зміцнення обороноздатності Української держави, — Орденом Святого Станіслава II ступеня з врученням йому Командорського Хреста із Зіркою. 2. Вписати ім'я О.І.Кузьмука, кавалера Ордену Святого Станіслава II ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні".

ДЕКРЕТ 79\2000 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА III ступеня

ДЖИГИ МИКОЛИ ВАСИЛЬОВИЧА

1. На підставі статті 15 Статуту Суверенного Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити ДЖИГУ МИКОЛУ ВАСИЛЬОВИЧА,- Генерал - лейтенанта міліції, заступника міністра Внутрішніх справ України, - за сумлінну державну службу і значний особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, - Орденом Святого Станіслава III ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2.Вписати ім'я М. В. ДЖИГИ, кавалера Ордену Святого Станіслава ІІІ ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні".

ДЕКРЕТ 150 /2001 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА ІІІ СТУПЕНЯ

САМОЙЛЕНКА ЮРІЯ ПАВЛОВИЧА

1.На підставі відповідних статей (1.4, 1.5, 1.9 та 2.5) Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити САМОЙЛЕНКА ЮРІЯ ПАВЛОВИЧА, - генерал-лейтенанта, начальника Управління СБУ в Донецькій області, Почесного співробітника Служби безпеки України, - за захист національних інтересів України, сумлінну багаторічну державну службу, значний особистий внесок у забезпечення державної безпеки, вірність лицарським ідеалам та вагому добродійну діяльність - Орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2.Вписати ім'я Ю.П.Самойленка, кавалера Ордену Святого Станіслава ІІІ ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні".

ДЕКРЕТ / 2002 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА III ступеня

МАЛИШЕВА ВОЛОДИМИРА СТЕПАНОВИЧА

1.На підставі відповідних статей Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити МАЛИШЕВА ВОЛОДИМИРА СТЕПАНОВИЧА, — генерал-лейтенанта міліції, начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, депутата Донецької обласної Ради, Почесного юриста України, — за визначні заслуги в становленні громадянського й правового суспільства в Україні, зміцненні законності й правопорядку, вірність лицарським ідеалам, сумлінну багаторічну державну службу та значну благодійну діяльність, — Орденом Святого Станіслава III ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2. Вписати ім’я В.С.Малишева, кавалера Ордену Святого Станіслава III ступеня, до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні».

ДЕКРЕТ 168/2001 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА ІІІ СТУПЕНЯ

ТУЛУБА СЕРГІЯ БОРИСОВИЧА

1. На підставі відповідних статей (1.1, 1.3., 1.5, 1.7, 1.9 та 2.6) Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити ТУЛУБА СЕРГІЯ БОРИСОВИЧА, - Заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, Член-кореспондента Академії будівництва України, Члена наглядової ради Всеукраїнського благодійного фонду "Україна - дітям", Лауреата Державної премії України, - за вагомий особистий внесок у становлення незалежної Української держави, розвиток вітчизняної економіки та науково-технічного прогресу, зміцнення обороноздатності та забезпечення державної безпеки Украйни, сумлінну багаторічну державну службу та високий професіоналізм, вірність лицарським ідеалам і значну благодійну діяльність - Орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2. Вписати ім'я С. Б. Тулуба, кавалера Ордену Святого Станіслава ІІІ ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні"

ДЕКРКТ 267/2002 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА II СТУПЕНЯ

МХІТАРЯНА НВЕРА МНАЦАКАНОВИЧА

1. На підставі відповідних статей (1.2, 1.3, 1.7, 1.9 та 2.4) Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити МХІТАРЯНА НВЕРА МНАЦАКАНОВИЧА, - президента корпорації «Познякижилбуд», віце-президента Всеукраїнської асоціації громадських організацій «Спілка вірмен України», дійсного члена Академії інженерних наук України та Академії будівництва України, Почесного консула Республіки Колумбія в Україні, - за утвердження міжнародного авторитету України, сприяння здобуттю Україною належного місця у світовому співтоваристві націй, заслуги в розвитку співробітництва України з іншими державами, вагомі досягнення у зміцненні добробуту народу України, розвитку вітчизняної економіки і науково-технічного прогресу, в організації ефективного конкурентоспроможного виробництва, діяльну підтримку вітчизняного виробника, за вірність лицарським ідеалам та визначну добродійну діяльність - Орденом Святого Станіслава II ступеня з врученням йому Командорського Хреста із Зіркою. 2. Вписати ім'я Н.М.Мхітаряна, кавалера Ордену Святого Станіслава II ступеня, до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні».

ДЕКРЕТ 23 \ 99. ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА IV ступеня

ЧЕЧЕТОВА МИХАЙЛА ВАСИЛЬОВИЧА

1. На підставі статті 15 Статуту Суверенного Ордену.Святого Станіслава в Україні нагородити: ЧЕЧЕТОВА МИХАЙЛА ВАСИЛЬОВИЧА, - Першого заступника Голови Фонду Державного майна, - за сумлінну державну службу, за підтримку національного товаровиробника, - Орденом Святого Станіслава IV ступеня з врученням йому Офіцерського Хреста. 2. Вписати ім'я М. В. Чечетова. кавалера Ордену Святого Станіслава IV ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні".

ДЕКРЕТ 5 \ 99 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА ІІІ-го ступеня

НАКОНЕЧНОГО ВОЛОДИМИРА ЛЕОНТІЙОВИЧА

1. На підставі статті 15 Статуту Суверенного Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити НАКОНЕЧНОГО ВОЛОДИМИРА ЛЕОНТІЙОВИЧА, - Радника Голови комісії з питань адміністративної реформи при Президенті України, - за багаторічну сумлінну державну службу та значну благодійну діяльність, - Орденом Святого Станіслава III-го ступеня. 2. Вписати ім'я НАКОНЕЧНОГО Володимира Леонтійовича, кавалера Ордену Святого Станіслава III ступеня, до "Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні". Підписано Великим Пріором Ордену Святого Станіслава в Україні 20 липня 1999 року.

ДЕКРЕТ 563 / 2007 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА III ступеня

ЖУРАВСЬКОГО ВІТАЛІЯ СТАНІСЛАВОВИЧА

1.На підставі відповідних статей Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити ЖУРАВСЬКОГО ВІТАЛІЯ СТАНІСЛАВОВИЧА, - Професора, Заступника Голови Київської міської державної адміністрації, Академіка Академії правових наук України, Заслуженого діяча науки і техніки України, - за сприяння здобуттю Україною належного місця у світовому і європейському співтоваристві націй, вагомі досягнення у зміцненні добробуту народу України, заслуги у становленні правової держави та громадянського суспільства та вірність лицарським ідеалам, — Орденом Святого Станіслава III ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2.Вписати ім’я В.С.Журавського, кавалера Ордену Святого Станіслава III ступеня, до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні».

ДЕКРЕТ 231/2001 ПРО НАГОРОДЖЕННЯ ОРДЕНОМ СВЯТОГО СТАНІСЛАВА ІІІ СТУПЕНЯ

КАЛЬНІЧЕНКА ІГОРЯ ВІКТОРОВИЧА

1. На підставі відповідних статей Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити КАЛЬНІЧЕНКА ІГОРЯ ВІКТОРОВИЧА, -державного радника податкової служби І рангу, заступника голови Державної податкової адміністрації України, — за захист національних інтересів України, заслуги в національно-державному будівництві, сумлінну багаторічну державну службу, вагомі досягнення у зміцненні добробуту народу України, діяльну підтримку вітчизняного виробника, за вірність лицарським ідеалам і значний особистий внесок у справу становлення української національної еліти — Орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2. Вписати ім'я І.В.Кальніченка, кавалера Ордену Святого Станіслава ІІІ ступеня, до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні».

Декрет 599/2003 Про нагородження Орденом Святого Станіслава ІІІ ступеня

Денисюка Станіслава Федоровича

1. На підставі відповідних статей (1.3, 1.4, 1.6 та 2.5) Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити Денисюка Станіслава Федоровича, — Генерал-лейтенанта міліції, Начальника Управління МВС України в Харківській області, — за визначні заслуги в становленні громадянського й правового суспільства в Україні, зміцненні законності й правопорядку, вірність лицарським ідеалам та сумлінну багаторічну державну службу, — Орденом Святого Станіслава III ступеня з врученням йому Командорського Хреста. 2. Вписати ім’я С.Ф.Денисюка, кавалера Ордену Святого Станіслава III ступеня, до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні». Підписано Великим Пріором Ордену Святого Станіслава 31 березня 2006 року.

Декрет 497 / 2004 Про нагородження Орденом Святого Станіслава IІІ ступеня

Злотника Олександра Йосиповича

1. На підставі відповідних статей (1.2, 1.6, 1.8, 1.9 та 2.6) Положення про нагородження знаками Ордену Святого Станіслава в Україні нагородити Злотника Олександра Йосиповича Професора, Генерального директора Міжнародної корпорації “Слов’янський базар”, Президента Всеукраїнської організації авторських та суміжних прав “Оберіг”, Президента Всеукраїнського об’єднання громад прогресивного іудаїзму, Президента Міжнародного конкурсу скрипалів ім. Д.Ойстраха, Голову Правління “Міжнародного благодійного фонду “Родина”, Заслуженого діяча мистецтв України, Народного артиста України – За утвердження міжнародного авторитету України, за заслуги в розвитку культурного співробітництва України з іншими державами, визначні заслуги в становленні правового суспільства, творчі досягнення в галузі культури, у підготовці висококваліфікованих кадрів та вагому добродійну діяльність, - Орденом Святого Станіслава III ступеня з врученням йому Командорського Хреста 2. Вписати ім’я О.Й.Злотника, кавалера Ордену Святого Станіслава ІІІ ступеня до «Золотої книги кавалерів Ордену Святого Станіслава в Україні».


Девід Дюк - Про плани іудеїв (сіоністів)...
sviatynaandrii























?

Log in